Mais músicas de Kostiuchenko
Descrição
Rap: Kiril Kostiuchenko
Engenheiro de mixagem: Kiril Kostiuchenko
Compositor: Kiril Kostiuchenko
Letra e tradução
Original
Та більше очі не закриєш, окуляри зламані.
Рожеві уламки, що всюди падають, мов серце, розбиті, як пляшка дешевого вина студентська. Скільки ще буде тестів?
Достатньо вже обсесій, незаданих сесій.
В будинку, що ми разом будували, знайдено азбест, і там пахне трупами і попелом, ніби Освенцим.
Я підпалю себе, лиш щоб скоріше вже померти.
Моя свідома думка про те, як треба любити, була зруйнована моїм бажанням до самознищення.
Відповідно до статті кодексу про кохання, вам прописано відпустити і йти собі далі. Ваше серце буде розібране на деталі.
Відтепер вам потрібно носити в собі камінь. Медсестра сказала: "Час лікує, тож чекайте. Прийде ваша черга.
Дуже прошу, не лякайтесь. Ви не перший і не останній. В кожного буває".
Так буває, зрозумійте, так буває зараз. Тільки вчора так само людину латали.
Так буває зараз, зрозумійте, так буває. Він кричав гучно, плакав, бився руками об стіни.
Він ніяк не розумів, що його полишили, як маленьку дитину на продлянці в садочку.
Він ніяк не хотів ставити ту жирну точку, яку життя, вимагаючи, стрімко в простір міняло, клало інших людей, кар'єрний зріст, карму, яку давно вже пора відпрацювати було.
Та завжди щось в іншу сторону його стрімко вело.
Та більше очі не закриєш, окуляри зламані.
Рожеві уламки, що всюди падають, мов серце, розбиті, як пляшка дешевого вина студентська. Скільки ще буде тестів? Достатньо вже обсесій, незаданих сесій.
В будинку, що ми разом будували, знайдено азбест, і там пахне трупами і попелом, ніби Освенцим. Я підпалю себе, лиш щоб скоріше вже померти.
Tradução em português
Mas você não consegue mais fechar os olhos, os óculos estão quebrados.
Detritos cor-de-rosa caindo por toda parte, como um coração partido, como uma garrafa de vinho barato de estudante. Quantos testes mais haverá?
Chega de obsessões, de sessões não programadas.
O amianto foi encontrado na casa que construímos juntos e cheira a cadáveres e cinzas, como Auschwitz.
Vou me incendiar, só para morrer mais cedo.
Meu pensamento consciente sobre como amar foi destruído pelo meu desejo de autodestruição.
De acordo com o artigo do código do amor, você deve deixar ir e seguir em frente. Seu coração ficará despedaçado.
De agora em diante você precisa carregar a pedra. A enfermeira disse: "O tempo cura, então espere. Sua vez chegará.
Por favor, não tenha medo. Você não é o primeiro e não é o último. Acontece com todo mundo."
Acontece, entenda, acontece agora. Ainda ontem, uma pessoa foi remendada da mesma maneira.
Acontece agora, entenda, acontece. Ele gritou alto, chorou, bateu as mãos nas paredes.
Ele não entendeu nada que foi deixado como uma criança no jardim de infância.
Ele não queria colocar aquele ponto gordo que a vida, exigente, rapidamente se transformava em espaço, colocava outras pessoas, crescimento na carreira, carma, que já deveria ser resolvido há muito tempo.
Mas alguma coisa sempre o levava rapidamente em outra direção.
Mas você não consegue mais fechar os olhos, os óculos estão quebrados.
Detritos cor-de-rosa caindo por toda parte, como um coração partido, como uma garrafa de vinho barato de estudante. Quantos testes mais haverá? Chega de obsessões, de sessões não programadas.
O amianto foi encontrado na casa que construímos juntos e cheira a cadáveres e cinzas, como Auschwitz. Vou me incendiar, só para morrer mais cedo.