Descrição
Lançado em: 30/01/2026
Letra e tradução
Original
Шоста ранку, тридцять хвилин на сніданок, і я виходжу на вулицю, в голові туман, ніби п'яний.
Десь пробігти, десь пройтися, і вже ось і я в вищому районі міста.
Покура столиця, незадоволені лиця, штовхаються на проспектах метро, але я вже в тим давно злився.
Що робити і як далі жити?
Все побільше я зробив, буде складно навіть відчинити.
Здається, у всьому я втратив себе вже давно, так набридло чорно-біле кіно.
І кожний день міло, як під пепірку, проживаю його, це мене заїбло!
А призорний сморід манного міста все рівно затягує нових туристів.
Втікати, лишатись, я поки не знаю, але після зміни знов собі нагадаю, що я взагалі то про це все не мріяв.
І ще кілька років тому на затвори, що не загублюся в бетоні трамвая, але я потроху себе все ж втрачаю.
Здається, у всьому я втратив себе вже давно, так набридло чорно-біле кіно.
І кожний день міло, як під пепірку, проживаю його, це мене заїбло.
Здається, у всьому я втратив себе вже давно, так набридло чорно-біле кіно.
І кожний день міло, як під пепірку, проживаю його, це мене заїбло!
Tradução em português
Seis da manhã, trinta minutos para o café da manhã, e saio com a cabeça enevoada, como se estivesse bêbada.
Corra para algum lugar, caminhe para algum lugar e aqui estou eu na parte alta da cidade.
Uma capital humilde, rostos descontentes se acotovelando nas avenidas do metrô, mas já me irritei com isso há muito tempo.
O que fazer e como viver?
Quanto mais eu fizesse, mais difícil seria abri-lo.
Parece que já faz muito tempo que me perdi em tudo, estou tão cansado do cinema preto e branco.
E todos os dias vivo isso com doçura, como se estivesse no papel, isso me fisgou!
E o fedor fantasmagórico da cidade do maná continua atraindo novos turistas.
Fugir, ficar, ainda não sei, mas depois da mudança vou me lembrar novamente que não sonhei com isso.
E há alguns anos eu estava convencido de que não me perderia no concreto do bonde, mas ainda me perco aos poucos.
Parece que já faz muito tempo que me perdi em tudo, estou tão cansado do cinema preto e branco.
E todos os dias, eu vivo isso docemente, como um pedaço de papel, isso me deixava doente.
Parece que já faz muito tempo que me perdi em tudo, estou tão cansado do cinema preto e branco.
E todos os dias vivo isso com doçura, como se estivesse no papel, isso me fisgou!